СЕЧОКАМ’ЯНА ХВОРОБА
Незважаючи на значний прогрес у сфері діагностики урологічних проблем, точної причини розвитку сечокам’яної хвороби у жінок і чоловіків не встановлено. Але існує цілий комплекс факторів, здатних спровокувати розвиток захворювання:
Особливості способу життя. Ймовірність розвитку сечокам’яної хвороби значно зростає у людей, які ведуть малорухливий спосіб життя, що призводить до порушення фосфорно-кальцієвого обміну в організмі;
Ряд хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, інфекційні захворювання, отруєння, інтоксикації, тривала нерухомість тіла або його ділянок, викликана травмами або захворюваннями тощо. ;
Патології сечостатевої системи: аномальне звуження сечовивідних шляхів, підковоподібна або єдина нирка, ряд запальних процесів в сечовивідному тракті.
Визначити точну причину розвитку сечокам’яної хвороби у чоловіків і жінок може тільки профільний лікар, після комплексної діагностики організму.
СИМПТОМИ ТА ОЗНАКИ СЕЧОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ
Особливістю захворювання є різна симптоматика. У деяких людей протікає безсимптомно, а у інших, проявлятися нападами дуже сильного різкого болю в поперековому відділі — нирковою колькою. Також біль може відбиватися в різних ділянках черевної порожнини (залежить від місця розташування і розмірів каменю).
Конкременти можуть локалізуватися в лівій або правій нирці, але у 15-30% хворих камені утворюються в обох нирках. Клінічні прояви іноді супроводжуються зміною функції нирок, гематурією, коралоподібним нефролітіазом, порушенням уродинаміки і ускладнюються розвитком інфекційного процесу.
ДІАГНОСТИКА СЕЧОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ
Для діагностики сечокам’яної хвороби лікарі використовують комплексний підхід, який враховує: дані анамнезу (наявність ниркової коліки), ультразвукове обстеження, рентгенографічне обстеження, а також комп’ютерну томограму.
Найбільш ефективним способом діагностики, що дозволяє візуально підтвердити наявність каменю в нирках, є УЗД. Важливу роль у встановленні діагнозу також відіграє диференціальна діагностика від гострого апендициту або холециститу. Враховуючи характерну симптоматику сечокам’яної хвороби, в більшості випадків діагноз встановлюється швидко і не вимагає підтверджуючих аналізів.
Схема лікування сечокам’яної хвороби визначається профільним лікарем на основі даних первинного огляду, результатів аналізів
В основі лікування може лежати як медикаментозна терапія, так і хірургічне втручання.
Хірургічні методи застосовуються у виняткових випадках, коли консервативними методами не вдається досягти позитивної динаміки.
Особливу роль у лікуванні відіграє дієтична терапія, фітотерапія та нормалізація обмінних процесів. Дієта при сечокам’яній хворобі передбачає наявність різноманітного раціону з обмеженою кількістю їжі.
Варто уникати вживання продуктів, що містять камнеутворюючі речовини. Також необхідно вживати великі обсяги рідини.
ПРОФІЛАКТИКА СЕЧОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ
Основою профілактики сечокам’яної хвороби є здоровий спосіб життя, правильне харчування та фізична активність. Людям, схильним до розвитку проблеми, рекомендується вживати не менше 1,5-2 літрів рідини на добу. У раціоні необхідно приділити увагу продуктам, що містять велику кількість клітковини і вітамінів: овочі і фрукти, а також знизити споживання рослинного і тваринного білка до 1 грама на 1 кг маси тіла в стуки.
Якщо у вас вже були напади ниркової коліки, добовий обсяг споживаної води необхідно збільшити до 2,5 літрів, а також зменшити споживання кухонної солі — не більше 5-6 грамів на день